Круговерть

відгуки

Відгуки читачів про "Бузькові вогники" Мар'яни Ліщинської

22.09.2016

Щирі і зворушливі спогади, детальні та правдиві описи побуту та культури середини минулого століття не залишають байдужими наших читачів, літературних критиків та науковців.
Ось відгуки читачів про  "Бузькові вогники" Мар'яни Ліщинської:

Перед нами — зразок «мікроісторії», історії масштабу людської долі, а не долі країн, народів і континентів. І це цікаво, бо мемуарів такого плану в нас не аж так багато.
До певної міри можна провести аналогію зі значно раніше публікованими, так само зосередженими на «людському вимірі» масштабними спогадами поетки-шістдесятниці Ірини Жиленко «Homo Feriens».Так само, як в Ірини Жиленко, до речі, в тексті Мар’яни Ліщинської дуже потужний емоційний, враженнєвий, ліричний складник.
Текст написаний просто, «розмовно» та з чуттям і смаку, і міри, і сюжету. Щирий і зворушливий підхід до дійсності (авторці вдалося добре відтворити саму матерію свіжого дитячого сприйняття), самоаналіз, неабияка увага до деталей — усе це створює дуже стереоскопічний образ п’ятдесятих-шістдесятих.


Олег Коцарев, поет, літературний критик
 

Я з задоволенням прочитав “Бузькові вогники”. Книжка дуже правдиво написана.  Я виростав на Ходорівщині, це не так далеко від Борислава. Мені здавалося, що я побував вдома, згадалися наші луки, поля, копання картоплі, Різдвяна коляда. Такі книжки дуже потрібні, і для нас, старшого покоління, і для молоді.

Пан Ярослав, 64 роки, США
 

Надзвичайно добра книга, з душею і настроєм, захоплює з перших сторінок! Ці спогади про життя на Львівщині такі щирі та життєствердні, що читаються на одному подиху.

Юлія Кушакова, арт-менеджер книгарні “Моя Книжкова полиця”
 

Найважливішим і найціннішим у цій книжці є те, що вона пронизана  надзвичайною щирістю, толерантністю і любов’ю.
Дитинство авторки описано дуже чуттєво і це повернуло мене до моїх дитячих років, навіяло незабутні спогади про безтурботні щасливі дні. Надзвичайно гарно описана природа. Я справді  подивилася очима пані Мар'яни, як живе Галичина того часу…
Велике прохання до авторки, продовжити свої розповіді, бо без перебільшення, вони дуже цінні та цікаві для різних поколінь.

Наталія Глодик, викладач ДДПУ ім. І. Франка
 

Чудова книга! Спогади дитинства, запахи трави, саду, маминих страв. Дитячі, юнацькі переживання, студентське життя. Пошук себе у цьому складному світі. Занурившись у світ героїні “Бузькових вогників”, переживаєш приємні години читання. Краса української природи, квітів, український побут, святки- авторка всьому дає прекрасний опис.

Тетяна, м. Стрий

 

Окрім великих подій “Бузькові вогники” багаті на події маленькі. З точки зору змальовування побуту - це просто клондайк. По-перше, чимало сторінок присвячено обрядовій кулінарії, звичному господарювання й такому іншому, що потроху вимирає просто в нас на очах. По-друге, цікавезним є й сам злам звичок в середині століття. Тим більше, що на прикладі укладу окремої родини – побіжно, але все ж таки – показаний перехід від аграрно-орієнтованого побуту до “міського”.
Зрештою “Бузькові вогники” – це мемуари дівчинки, дівчини, молодої жінки. Якихось виразно про-фем виходів в тексті небагато, але поволі та доволі докладно авторка розповідає про дівоче виховання, про певні розбіжності між очікуваннями й реальністю, про домашню роботу та розподіл обов’язків, про етикетні моменти (в тому числі – в залицянні, в побудові дівчачої дружби).


 Ксенія Сокульська, авторка книжкового блогу “Vaenn`s”

 

За жанром “Бузькові вогники” справді можна назвати повістю про дорослішання дівчинки. Книжка, мені нагадала повісті Кобилянської. Із не такою, як усі героїнею, але загалом зразковою та правильною. Із майже повною відсутністю романтичних почуттів, та трішки засерйозними, як на молоду дівчину поглядами. З такої героїні хочеться брати приклад, тому така книжка гарно пішла б у підлітковому віці, коли хочеться бачити живих, схожих на тебе людей в літературі.
Мені таке читання видалось гарним відпочинком, із паралельними спогадами про власне дитинство, дорослішання та бабцю.


Ксеня Різник, авторка книжкового блогу “Етажерка”

 

Це просто шедевр! В авторки феноменальна пам’ять, такі безцінні етнографічні деталі! А ще й художній хист, це ж не просто спогади, а справді художня література! Для людей мого покоління стільки спогадів, а для молоді буде пам’ятка. Всім трускавчанам, бориславцям читати обов’язково.

В’ячеслав Умнов, історик, поет, громадський діяч

 

Спочатку я, звісно, взявся за другу частину, там де про Трускавець. Мені це, як трускавчанину, було найцікавіше. Думав, що інше, може, й не читатиму. Але так захопився, що просто повинен був повернутися на початок і перечитати і першу частину - про дитинство, і третю про студентські роки –вона особливо романтична і цікава.  

Микола Іваник, історико-краєзнавчий клуб “Сива давнина”
 

"Бузькові вогники" – справді щира, мила, затишна книжечка. Навіть не думала, що такі детальні спогади, здавалося б, пересічної жінки можуть мене так зацікавити. Дякую за неперевершену галицьку атмосферу!

Юля, м. Львів 

 

Книга Мар’яни Ліщинської “Бузькові вогники” цікава для мене у кількох аспектах. По-перше, у ній описано величезну кількість важливих історичних подій. Львів тут постає студентським містом, де панує атмосфера навчання в медінституті, юнацьких пригод, театрів, концертів, друзів, перших серйозних труднощів дорослого життя. 
Окрім цього,  “Бузькові вогники”- це не просто книга, це чуттєвий та проникливий аналіз  життя людини. Тут представлено багато філософських ідей, географії, історії, культури. Авторка пропускає крізь свій розум і серце власний життєвий досвід дитинства та юності. Кожна людина, що шукає себе в цьому світі – знайде щось цікаве  для себе. 
Також у книзі описано повсякденне життя типової української сім'ї: побут, традиції, будні та свята, відносини у родині, розподіл обов'язків між членами сім'ї. Це позитивна розповідь-спогад про тепло дому та сім'ї у всіх її проявах.
Ну і, звісно, ця книга - справжній скарб для поціновувачів галицької говірки. Тут можна знайти колоритну лексику та збагатити свої знання галицького діалекту.

Пані Світлана, м. Сарни
 

Книжка дуже сильна, на мою думку. Мої бабуся та дідусь також пережили ці часи, але я мало чув від них про їх колишнє життя. Ми мало розмовляли про це, та й я ніколи докладно не розпитував. Тому “Бузькові вогники” справді схвилювали мене! Думаю, до цієї книжки мені ще не раз  захочеться повернутися.

Богдан, 24 роки 
 

Читаючи “Бузькові вогники”, ніби переміщуєшся у часі і потрапляєш у 50-60-ті роки ХХ століття, знайомишся із чудовою природою Львівщини, особливостями побуту, звичаями, святами. Тільки описи цієї історичної епохи куди цікавіші, ніж у підручниках.
Плавна розповідь захоплює, певною мірою це схоже на щоденник або розповідь давно знайомої подруги. Дуже хотілося б прочитати продовження. За ці майже три сотні сторінок всі персонажі стали добрими знайомими, і ти усім серцем переймаєшся за їхню долю. Особливо мило описані стосунки між Мар'яною і її братом Нуськом.
Моментами ностальгуєш за своїм дитинством, але це приємно.
Рекомендую почитати львів'янам і усім, хто хотів би зрозуміти львів'ян ;)

Ганна Свереда, книжкова спільнота Ґавра        


Читати Бузькові вогники це як слухати розповіді бабусі про дитинство - під затишний чай і найсмачніші на світі сирники. Запам'ятовується лише хороше, і це прекрасно.

Марія, 23 роки, студентка

@kruhovert