Круговерть

настрій

Казкові калюжі

03.02.2016

Машини летять назустріч одна одній, яскраво світяться реклами і вітрини, холод пробирається під куртку. Кінець січня - як нагадування про те, що зима закінчиться ще не скоро. Стурбовані люди кудись поспішають, бездомні собаки намагаються сховатися в під’їзди, деяким щастить потрапити в магазин, де іноді може перепасти від продавщиці шматок ковбаси.

Я мерзну, і перше місце, в якому вирішую заховатись - книгарня. Зразу стає тепло і затишно - в книжках є щось таке домашнє, знайоме і заспокійливе. Ходжу між стелажами і розглядаю кольорові палітурки, деякі беру до рук і розкриваю. У кожній з них захована своя історія, свій маленький світ, який для когось може стати улюбленим, в який можна зануритись і заховатись, коли за вікнами давно вже набридлий холод, коли втома і повно невідкладних проблем і справ. 
Тому саме в такому місці, походжаючи між полицями і дозволяючи собі на декілька секунд зазирнути в один із цих маленьких світів, захованих серед сторінок, я розумію, що книгарня - це не тільки ідеальна схованка від холоду і міського шуму. Мені вона завжди нагадує уривок з казкової повісті Льюіса Керрола про Нарнію, де двоє дітей потрапили в місце, де були сотні, або й тисячі калюж. Досить лише стрибнути в одну із них - і ти опиняєшся в якомусь казковому, таємничому світі, яких там безмір.
Давно забув про те, що на вулиці вітер, що скоро треба бігти на зупинку, залазити в переповнену маршрутку, кудись їхати, мерзнути - я шукаю, в яку б мені калюжу краще сьогодні стрибнути, і що може мене в ній очікувати.

Тарас
 
@kruhovert